«Продрозверстка» по-донецьки... або, як «продзагони Тулуба» данину збирають

З приїздом в нашу область донецької команди Сергія Тулуба, черкащани швидко пригадали, що таке продзагони. По районах звичним явищем стали ті самі «революційні трійки», які відкривають ногами двері в усілякі бізнес-контори і обкладають даниною. 

Різниця невелика, продиктована часом: вони малюють на папірцях суми в доларах і збирають їх не на перемогу революції, а, скажімо, на концерт для обласних генсеків до Дня працівників сільського господарства за участю мега-зірок типу Софії Ротару. До речі, налітають ці «комісари» не лише на приватні структури, вони влаштовують своєрідні «співбесіди» і чиновникам на різних керівних посадах. Заходять в кабінет, малюють на папірці суму, яку посадовець має заплатить, щоб залишитись працювати далі. Кажуть, лише в одному районі один земельний керівник запитав: а хто ви, хлопці, власне, є, які маєте повноваження і офіційні посади? І вигнав за поріг цю бригаду, не почувши чітких відповідей на поставлені запитання. Хтозна, як складеться подальша кар`єра цього сміливця, але явище він не викоренив. Воно процвітає і набуває все масштабніших і потворніших форм. Метаморфози ці найкраще можна побачити на прикладі Черкаського району.

Нещодавно в крісло голови черкаської РДА повернувся „козак-отаман” Євген Миронович Влізло, привезений на Черкащину в обозі Сергія Тулуба. Влізло вже керував Черкаським районом, аж поки регіоналам не прийшло в голову зробити його мером Черкас. Однак, ця виборча авантюра успішно провалилася, Євген Миронович мером не став, і, мабуть, щоб втішити незадачливого кандидата, його „перекинули” з РДА в ОДА – на посаду першого заступника Тулуба. Але що цікаво, в районі помітили, що слідом за Євгеном Мироновичем то з`являється, то зникає така собі незрозуміла і таємнича „тінь отця Гамлета” -  пан В. Невідомо, чи знає про цей кортеж сам Влізло, але „Тінь” скромністю не страждає, пересувається на «Лексусі» з донецькими номерами і, будучи не наділеним жодним офіційним статусом, не являючись державним службовцем, здійснює розпорядчі та керівні функції по всіх мислимих і немислимих напрямках: земельних, лісогосподарських, майнових, кадрових, фінансових, навіть кабінет в РДА займає. Тож пан В цілком заслуговує на інтерес всіх правоохоронних структур Черкащини – від УБЕЗу з прокуратурою до СБУ, але вони чомусь не поспішають ним цікавитись.

Можливо, і не навмисне для зручності пана В, але ще під час першого призначення Влізла у черкаській РДА була проведена символічна кабінетна реорганізація. Так, з свого кабінету був виселений заступник голови РДА з гуманітарних питань, а у вивільнений кабінет завезли великого стола „для нарад”. Втім, у цій „нарадчій кімнаті”, що має вихід у приймальну очільника району, засів пан В  і почав свою непублічну діяльність по керівництву Черкаським районом. Не особливо переймаючись тим, як це виглядало, пан В поводився в РДА, неначе саме він, а не Влізло є справжнім „хазяїном” району: викликав до свого тіньового кабінету підприємців та керівників як державних, так і недержавних підприємств і зобов’язував їх зробити „фінансовий внесок”, котрий несвідома і темна публіка від Лесьок до Кумейок непоштиво охрестила „даниною” та рекетирським збором. Видно, з тієї причини, що не знала, куди ці суми потім діваються і де осідають. Втім, цього і сьогодні  не знає ніхто.

Але збір „ясака” – виявився далеко не головною функцією  і турботою новітнього баскака. Були сфери і значно тонші. Так, в районі переконані, що саме пан В вирішував земельні питання: кому дать – кому не дать і скільки це коштує. Вирішував, кому чим керувать – хто командуватиме, скажімо, „Черкаситорфом”, хто „Райлісом”, хто рибінспекцією... Неприбуткові контори його, звичайно ж, не цікавили. Правда, були такі підприємства державного штибу, які тільки на папері числилися мертвими. А самі який-небудь брикет пресували ледь не цілодобово і відвантажували кудись вагонами. І що прикольно: зарплата робітникам цих дивних державних контор ішла цілковито в конвертах, наче у підпільних золотодобувних артелях.

Або взяти таку контору, як СКП „Райліс”. У той час там було змінено керівництво. Але місцевий люд про вирубку лісових насаджень в районі почав складати легенди, пов`язуючи все з впливом того ж таки пана В. Наприклад, про вирубку без будь-яких документів двох гектарів вільхи під Чернявкою. Цінна деревина нібито була вивезена в невідомому напрямку без будь-яких оплат. „Вирізка лісових насаджень проводилася без порубочних квитків, ділова деревина направлена в напрямку Донецька, а СКП „Райліс” коштів так і не побачило. Куди дивиться міліція та прокуратура – незрозуміло”, -- предають місцевий фольклор громадяни.

А раз не рипаються міліція і прокуратура, то люди думають, що правоохоронці „в курсі дєла”, але бояться всесильного пана В.  Як тільки ви запитаєте про це в місцевих чиновників, вони одразу, як аргумент, наведуть результати перевірки „Райлісу” з боку КРУ, яка нібито не була узгоджена з паном В і  закінчилася шоком для співробітників. Кажуть, складачів акту перевірки викликали до тіньового кабінету і переконливо пояснили, що про свій службовий візит на підприємство і складені документи слід забути, як про марево. Або вам ще можуть розказати про дивовижну діяльність фірми „Електра”, що з’явилась у районі десь в той же час, коли і Влізло, і пан В. „Електра” з усього району поназбирала коштів на електрифікацію вулиць у селах, а потім ті кошти „скинула” іншій конторі, що зникла безвісти, не сплативши податків. Словом, вийшла негарна історія, ниточки від якої знову потягнулися кудись в кабінети РДА, де з`являвся пан В.

Жителі району, як і всієї області, ще продовжують завершувати свої розповіді надією, що десь хоч в якихось правоохоронних кабінетах старанно фіксують факти з бурхливої діяльності пана В чи таких, як він, панів. І що колись ця бомба вибухне гучним скандалом.

Але, думається, в цій ситуації вже нема сенсу згадувати про грізного Тулуба, борця з усілякими незаконними забудовами, загарбниками річок і озер, корупціонерами і мздоїмцями. Поява навіть напівфольклорного пана В в управлінській державній системі координат пояснює все – корупція forever!      

Олександра Синицька