„На фоне Пушкина снимается семейство”

На фоне Пушкина
Снимается семейство.
Как обаятельны (для тех, кто понимает)
Все наши глупости и мелкие злодейства
На фоне Пушкина.
И птичка вылетает.
Булат Окуджава

   Черкаський губернатор видав до свого одноріччя перебування на посаді глянцевий журнал „Черкащина”. На 50 сторінках (разом з обкладинкою) розмістилось 56 фотографій Сергія Тулуба. Без сумніву, губернатор іде на рекорд – навіть такий нарцис, як Олександр Черевко, позаздрить: це круто.

    На фотках Сергій Борисович увіковічнений в усіх можливих суспільно-економічних ракурсах: з дітками, ветеранами, медиками, спортсменами, бабусями, пекарями, лікарями, фермерами, торгівельниками, журналістами, директорами, робітниками, аграріями, науковцями, студентами, урядовцями... І без будь-кого. Просто сам. Без ансамбля. В задумі.

     В „Слові до читачів” наш губернатор так презентував власний фотоальбом:
„Пропоноване увазі черкаської громади видання має всі підстави стати помітним явищем в інформаційному просторі нашого краю. З-поміж значного масиву журнальних видань „Черкащина” вирізняється, за задумом редакційного колективу, поєднанням матеріалу загальнополітичного, соціально-економічного і культурологічно-мистецтвознавчого змісту. І в цьому помітно прагнення не стільки розширити коло адресатів, скільки охопити й більш-менш повно репрезентувати багатовимірність життя Черкащини”.

    „Багатовимірність життя Черкащини”, як бачимо, звелась до „багатовимірності” життя Сергія Тулуба. Черкащина, як той Пушкін, виявилася просто фоном. Всі зафіксовані на фото персонажі і ситуації служать одній меті – показати велич нового Очільника області, його труди на благо краю.

    Тут обов’язково використали і Шевченка. Хоча, власне, самому Тарасу Григоровичу посвячений хіба що заголовок статті „Кобзар єднає Україну”. Далі пішло: Боже, які гості відвідали Чернечу гору з нагоди 197-і річниці Шевченка! Азаров сказав те-то, Герман сказала те-то, Очільник області те-то, Добкін подарував те-то. Прибули такі-то, подякували за те-то, обговорили те-то, закликали до те того... І фотки, фотки...
    При чому тут Кобзар, „який єднає Україну”, залишилось незрозумілим. Словом, „на фоне Пушкина снимается семейство”.

    „Фотоальбом” очільника злегка розбавили матеріалами про Миколу Негоду, театральну постановку „Тарас. Слава”, письменницю Зінаїду Тулуб та трипільські розкопки. Власне, лише тут не згадували про Тулуба. Ця творчість чомусь обійшлася без нього. Правда, з Зінаїдою Тулуб – велике питання. З якого дива ця письменниця згадується у цьому часописі? До Черкащини вона не має жодного стосунку, але з деяких пір чиновницька громадськість активно просуває це ім’я в культурну свідомість черкащан. Як туманно пояснюють, наш Очільник ніби-то належить до того ж роду Тулубів, що й письменниця. Тож тепер на Черкащині ведеться окрема просвітницька робота на предмет ознайомлення з творчістю уславленої Зінаїди. Тобто її теж використовують в ролі Пушкіна, на фоні якого, ну, самі знаєте що.

    Слава Богу, що наклад цього солоденького журнальчика, присвяченого одній особі, усього 500 примірників. Тобто грошей пропало не дуже багато. Але турбує, що це не кінець, бо в „Слові до читача” пан Тулуб пообіцяв: „Ця духовно-інтелектуальна константа буде визначальною рисою й у всіх наступних виданнях часопису”. Тож в планах, як бачимо, подальші випуски такого ж змісту. На щось інше сподіватись не доводиться, бо в редакційній колегії новоспеченого журналу – два ректори черкаських вузів, два професора, три кандидати наук, один мер і один заступник голови облради. І цей потужний колективний мозок не підказав Сергію Тулубу, що таких глянцевих журналів-панегіриків випускати не можна, бо далі екзальтована громадськість затребує від нього тільки багатотисячних томиків „Возрождение” і „Малая земля”. Сідайте за їх написання, дорогий Леонід Ілліч Тулуб. Упевнені: у вас вийде.

Олександр Багінський, "Нова молодь Черкащини"