Він шоколадний Тулуб, ..І ми його з’їмо! О-о-о!

 Леонід Даценко,"Дзвін"

    Лікарі стверджують, що весною усі задавнені хвороби загострюються. Це стосується і психічних відхилень. У цей час особливо часто зустрічаються громадяни, які заявляють, що спілкуються навпрошки з небом або ж їм у сні являвся Шевченко і пророкував: „Кругом неправда і неволя, народ уярмлений мовчить...” А ще додають, що свої знамениті слова про того, хто сидить на престолі, він просив переінакшити на „хам зеківський сидить...” Ну, що поробиш – весняні загострення...

Торт, виготовлений до річниці "царювання" С.Б.Тулуба на Черкащині.

    А ще я помітив, що такі відхилення починають підкошувати, здавалося б, ну, зовсім адекватних людей. Згадую весну 2005 року, коли був призначений головою Черкаської ОДА пан Черевко. На нього теж щось таке найшло, що він почав називати себе губернатором, а потім ще й усю владну і журналістську братію примусив величати себе цим величним (як на його думку) словом. А десь уже під квітень треба було не просто виголошувати „губернатор”, а ще й додавати „ку!” (тричі) і присідати у поклоні. Мабуть колишній очільник області надивився фільму „Кін-дза-дза” про марсіян, які перед начальством тричі присідали і тричі робили „ку”. Це було ознакою найвищої поваги... Отакі вони, весняні загострення. Багатьох воно попускає, а от у владців перетворюється на „манічку”, себто „манію величі”. Тоді вони вдягають генеральські козацькі „мундєри”, вимагають, щоб у кожній газеті було не менше 5 фоток (фас, анфас і профіль) із ними любимими, видають фотоальбоми, тіпа „Я і Черкащина”, в стилі – Шевченків край на фоні великого із вєлікіх...

 
    Щось схоже трапилось і з нинішнім губернатором (він, мабуть, теж вирішив наслідувати маніакальні традиції свого попередника, бо скрізь озвучується і пишеться – ГУБЄРНАТОР, а ще додається Герой). Але пан Тулуб вирішив переплюнути „вєлічіє” Черевка. Ну, хто б сумнівався, що донецькі крутіші пацани! А як хто ще сумнівається, то „получай фашист гранату” – журнальчика „Черкащина”, де подано 56 фотографій Сергія Борисовича. Так що Черевко посрамльон десь на фоток із п’ятнадцять. Коротше рекорд, який наочно засвідчує, що на Черкащині без донецького губернатора сонце не сходить, корови не дояться і кури не несуться...

А нога "зайчика"... над Водяниками

    Але ж весна, загострення... І ось читаємо у „Прес-центрі”: „Велетенський торт із картою Черкаської області, на якому відображено усі куточки нашого краю, подарували Сергію Тулубу до річниці роботи. У центрі торта над дорогами, ріками, дубами й хатиночками височіє статуетка самого губернатора – у чорному костюмі та в окулярах”. Так і хочеться додати, акі херувім наш Герой шугає над Шевченковим краєм. Цікава деталь, що однією ногою наш шоколадний губернатор завис над Водяниками, селом, де народився пан Черевко. Чи це натяк, що нога Сергія Борисовича таки роздавить колишню помаранчеву гідру, чи... Все буде в шоколаді, як кажуть конкретні пацани. І поки наш солодкий герой витає над землею, там, на грішній землі, черкащанам явно не до шоколаду. Швидше навпаки – гіркою редькою уже набридла нинішня влада простому громадянину. Із нього вичавлюють останні соки через ціни і тарифи, із нього п’ють кров усілякі бюрократи-чинуші, його жахають усілякими антилюдськими рехвормами. Що залишається владцям, у яких „усе у шоколаді”? Хіба що співати із телеекранів все ту ж стару пісню, що те „краще сьогодні” таки настане, і воно буде, ну, дуже солодким:

                                     "Я шоколадний заяц,
                                      Я ласкавий мєрзавєц,
                                      Я сладкий на всє сто. О-о-о."

Може, й люди підхоплять ту пісеньку. А оскільки у більшості людей уже „загострення” на нинішнє солодке життя і цих шоколадних владців, то закінчення у пісеньки буде приблизно таке:

 
                                     "Він шоколадний „губер”
                                      Солодкий на всі сто.
                                      Його ми дуже любим
                                      І ми його з’їмо! О-о-о!"