"Ленінський урок"

Акт вандалізму в козацькому краї

 Назар Обідзінський, ГО "Воля ХХІ"

З коментарем "Дзвону"

та  думкою  іркліївських козаків

(редаговано 11.05.11)

Село Іркліїв здавна було центром Іркліївського полку Лівобережної України - адміністративно-територіальної і військової одиниці доби козаччини. У цьому селі вісім днів перебував гетьман  Богдан Хмельницький. За твердженнями істориків, гетьман проводив перемовини з польськими та московськими послами. Саме тут він підписав кілька своїх універсалів.

"Спаплюжити!"... Підпис: Лєнін.

У 2010 році в селі встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому. Його автор - черкаський митець Іван Лавріненко. Гетьмана зображено на коні, а самого коня І.Лавріненко встановив на кінці великої шаблі. Пам'ятник був встановлений силами і коштами Іркліївського козацького полку та Української Народної Партії. Та й з районного бюджету на спорудження пам"ятника було виділено 50 тис. гривень.

І ось, напередодні "краснознам'йонного" дня Перемоги пам"ятник було спаплюжено. Хтось вночі на 9 травня обмалював шаблю з обох боків. З одного боку мерзотники написали "За Родіну! За Сталіна!", а з іншого - "На Бєрлін!". 

Полковник Іркліївського козацького полку Ю.Сушко розповів, що за двома днями раніш, коли сільським головою було незаконно вивішено над сільрадою червоний прапор, козаки на виконання закону зняли його. Тепер же, коли Юрій Дмитрович звернувся до сільського голови з інформацією про заподіяне варварство, та відповіла, мовляв, що ж тут поганого, адже з цими гаслами радянські воїни здобували перемогу. Тобто, дала зрозуміти, що акт вандалізму скоєно з її мовчазної (а мо' й не мовчазної) згоди.

Коментар "ДЗВОНУ":

"До чого тут Ульянов-Ленін?" - спитає раздратований читач: "Ну, найшлися кілька підігрітих "фронтовими ста-грамами" та й уявили собі ніччю, що дряпаються не на пам'ятний курган, а майже на... Рейхстаг!  А святкувать 9-е в нас починають вже з 8-го! "Фулігани" і все тут. Нащо "політику шити"?"

Пояснюємо!
Справа в тім, що саме на тому ж іркліївському майдані, поряд із Козацькою Шаблею, що давно перетворилася на окрасу і візитівку селища, на доглянутій галявинці вже років 50 бовваніє турботливо пофарбоване у сріблястий колір "ізваяніє" Ілліча.

Комусь це сусідство вважається чи не проявом "європейської толєрантності та порозуміння епох". Проте існування на одному просторі двох непримиренних символів: козацької звитяги та волі, з одного боку, та совецької катівні, з іншого, давно непокоїть громаду і, зокрема, тих таки козаків Іркліївського полку. Більше того, ЖОДЕН  з пам'ятників Леніну, як свідоцтва тоталітарного режиму на сьогодні українською державою НЕ ОХОРОНЯЮТЬСЯ! (Хто не вірить, дивіться http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=928-2009-%EF )

Тож і не дивно, що питання про демонтаж "вождя" обговорювали на сесіях місцевої ради Іркліїва неодноразово. Були гарячі козацькі голови, яким кортіло скинути "фігуру" самотужки! 

І саме послідовна позиція голови Чоронобаївської РО УНП, полковника Юрія Сушка, який весь час наголошував на необхідності демонтажу цього витвору лише цивілізовано згідно рішення сільської ради, кілька разів рятувала сріблясте опудало від неминучої людської розправи!

Аж тепер і сам Юрій Дмитрович Сушко, багаторічний натхненник та організатор створення Козацької Шаблі, а разом з ним і всі нащадки славних козаків Іркліїва отримали гучного ляпаса від червоної комуняцької примари. Примари, яка з благословіння донецької бандитської влади зараз розповзається із темних закутків і набирає силу по всій Україні.

Вчинити подібне святотатство і наругу в центрі людного козацького полкового містечка...
Ще пару років тому, їхньої наглої злоби вистачило б тільки щоб зламати самотній знак на горі Говерла.  Натомість сьогодні вони вже не криються. Вони звільняють з роботи українців за те, що ті розмовляють рідною мовою. Вони знищують нашу помісну церкву на догоду гундяєвському "руському міру". Вони марять продажем родючої української землі, на якій нам вготована тільки холопська доля.

Так що, написи і червоне ганчір'я на Козацькій Шаблі, це не безневинне "фуліганство". Це вірний прояв совецького реваншу, який зараз намагається підняти власну отруйну голову. І цілить він своє жало в наші найбільші святині, в серце всього українського!

А ми з Вами, шановні читачі, отримали в Іркліїві на 9 травня самий що не є справжній "ленінський урок"! Урок про те, що нашу з Вами терпимість і порядність ця совкова сволота сприймає лише як слабкість, "лоховство" по-їхньому. 

Ми не закликаємо до "війни пам'ятників", як дехто може нас звинуватити.
Ми закликаємо Вас просто стати більш наполегливими і жорсткими в борні за нашу незалежну державу та право українців бути господарями на власній землі. Ми закликаємо дати рішучу відсіч всім спробам реанімації сталінізму, намаганням зганьбити наше героїчне козацьке минуле! Доведемо ж цим більшовицьким недобиткам та їх донецьким паханам, що мо добре засвоїли цей урок і довго його не забудемо!

Слава Україні!

In varietate concordia

("Єдність у різноманітті", лат., девіз Європейського союзу)

Владислав Сушко, козак (с.Іркліїв)

Гадаю саме цей вислів, має стати девізом українського народу, девізом нації. Тільки тоді коли кожний зрозуміє що це є одне із найбільших багатств України,  українці стануть спільними у прагненні бути єдиною нацією, єдиним народом.

Та доки цього не трапилось, в країні є чільне місце для «політиків-маріонеток» які досить вдало грають відведену для них роль в прописаному сценарії, найочікуванішого блокбастера «України нема». І дивлячись на події 9 травня 2011 у Львові, так і хочеться сказати Браво! Оскара! Оскара!... Так мета безглузда, але якщо бути чесним із собою то таки ж грають вдало, і головне масовка це так звані ультра-патріоти що так безглуздо піддаються (або просто виконують) на спланований владою провокативний сценарій. Шкода…

Шкода що ключовий меседж підготовлений організаторами : "Галичани проти ветеранів Радянської армії - отже, вони за нацистів". осяде бодай у декількох несвідомих, але українських головах. Що клин між Західною та Східною Україною, що так сердечно нам вбивають, бодай на скільки б то не було але зайшов ще глибше у свідомість тих кого  завтра ж і використають у боротьбі проти українського. І все це з доброї руки тих хто вважає себе «патріотами серед патріотів». Тих хто бив вікна автобусу, в якому знаходилися "гості" з Одеси, серед яких діти і старі, тим самим створивши вдалий прецедент для реваншу. Чого ж і треба було.

Радіти можна хоча б з того що є свідомі українці що піклуються дійсно про свою країну, а не політ-дивіденди. Що не «лобом а ділом» відстоюють права своїх громадян. Вони серед тих хто перші відреагували на законопроект про встановлення «прапору перемоги». Серед тих хто використовуючи законодавчу платформу, а не камери ЗМІ заборонили «червону ходу» в своєму місті. Тих хто намагався донести Галичанам той факт, що радянські воїни для людей Великої України - "наші", банально тому, що саме в цій армії воювали до її перемоги і гинули їхні родичі. Існує кричуща потреба "україно-українського примирення" і ось саме тут знову випливає In varietate concordia (єдність у різноманітті). В свою чергу внуки ветеранів повинні зрозуміти, що комуністична імперія перемогла нацистську, але від цього українці не перестали бути її рабами. Сталін і його спадкоємці не припинили нищити українську пам’ять, мову і культуру.

І як виявилось схожі провокації не оминули і Черкащину. В козацькому селі Іркліїв, на пам’ятник Богдана Хмельницького що розташований в самому центрі села, і являється його найголовнішою окрасою, в ніч на 9 травня був встановлений червоний прапор з радянською символікою. Та й цього виявляється було замало, тож на вістрі велетенської шаблі по обидва боки фарбою написані комуністично-пропагандистські лозунги.  Та провокація не вдалася. Іркліївські козаки швидко зняли прапор, зафарбували написи і вже на мітингу урочистою ходою поклали квіти як до пам’ятника славетному Гетьману, так і до стели нашим не менш героїчним ветеранам.

Всі ці події говорять тільки про одне, сьогоднішній режим деградує до повного кадрового, економічного і символьного банкрутства.

А ми українці маємо бути свідомі того що, радянський патріотизм відімре, як відмер патріотизм царської Росії чи Австро-Угорської імперії, і залишиться справою лише вузького кола ідеологічних фанатиків і історичних реконструкторів.


Слава Україні!