Нецензурне слово «влада». Підсумки.

Нотатки на прес-конференції опозиції
та роздуми після неї.

Влад Брова, "Дзвін"

Чи вдалося нашій «нецензурній» владі досягти тої мети, якої вона прагнула вчиняючи провокацію руками «невідомих осіб» наприкінці мітингу 24 травня та потім, кидаючи за грати саме молодих опозиціонерів? 

Ідучі сьогодні зранку до готелю «Черкаси» на чергову прес-конференцію лідерів черкаської об’єднаної опозиції,  на яку були запрошені обидва заарештовані на 3 доби за розписування провладного тину хлопці, я не полінувався підрахувати  кількість парканів, які зустрічалися на моєму шляху, та, зрозуміло, мальовничих виразів, що їх «прикрашають». Якщо в когось виникнуть сумніви у цих спостереженнях,  пропоную дослідити будь який інший маршрут по нашому місту тієї ж довжини  та поділтитсь власними враженнями.

"Невідомі" задовго до спровокованої "бійки" 24-05-11 невідступно
переслідували саме тих двох хлопців (А та Б), яких потім
намагалися звинуватити в її початку.

Результат мого ж маленького «дослідження» вразив: на півторакілометровому відрізку з Митниці до Соборної площі існує 53 стіни або загорожі, а число написів на їх дерев’янних,  залізних та бетонних секціях сягає … аж 163! Відкинувши вигорілі під сонцем бізнес-об’яви,  безневинні графіті з підлітковими зізнаннями в коханні та повідомлення про те, що на подвір’ях мешкають злі собаки, я залишив для обліку лише ті «перлини писемності», які демонструють всю міць та багатогранність «вєлікого і магучєго рускова язика». В залежності від того, хто які слова вважає «міцними», то загальна цифра і тоді становитиме від 40 до 50 яскравих зразків побутової «матєрної» лайки.

Зрозуміло, що при такому потягу громадян до вуличної каліграфії та старанних діях міліції й судових органів, як у випадку з Ігорем Сичовим та Сергієм Марченко, ізолятор тимчасового тримання (ІТТ) м.Черкаси мав би зрівнятися за кількістю пожильців з середнім 3-х зірковим готелем в Шарм Аль-Шейху чи Анталії в розпал курортного сезону.

А оскільки такого на щастя не відбувається, то причина цього, як влучно висловився на початку сьогоднішньої зустрічі с журналістами один з організаторів мітингу 24 травня Леонід Даценко, мабуть полягає в тому що найбільш нецензурним словом наша сучасна черкаська влада вважає… саме слово «влада»! Правда, у комбінації з деякими іншими. «Геть», «ганьба», «злочинна» - це далеко не повний перелік дієслів та прикметників, за написання яких поряд із зазначеним іменником, пересічний громадянин підлягає безумовному позбавленню волі у вигляді арешту. Чи входять у цей список слова «розумна», «улюблена», «справедлива» та «хай живе» наразі невідомо.

Але тут я залишу, незважаючи на святковий настрій з нагоди Дня журналіста, свій трохи гумористичний тон, і перейду до деяких особистих підсумків, що я їх зробив слухаючи промови виступаючих разом із Л. Даценко на сьогоднішній зустрічи з представниками ЗМІ Ігорем Сичовим та Василем Миколенко.

Леонід Даценко, Ігор Сичов та Василь Миколенко.
Прес-конференція 6-06-11р.

Про саму прес-конференцію розлого і детально написав Назарій Вівчарик на «Прочерку», тож я зупинюся саме на власних висновках.

Чи вдалося нашій «нецензурній» владі досягти тої мети, якої вона прагнула вчиняючи провокацію руками «невідомих осіб» наприкінці мітингу 24 травня та потім, кидаючи за грати саме молодих опозиціонерів?

Я свідомо не зараховую в плани можновладців, залякування безпосередньо самих лідерів об’єднаної опозиції, бо мені дуже слабко віриться, що хтось насправді вважає можливим перелякати або Миколу Булатецкого, чи того ж Даценка, чи Мамалигу з Обідзінським. Тож звернемо свою увагу на більш досяжні на погляд влади цілі.

Перше. Метою організаторів провокації 24-го травня та затримання хлопців 1-го червня було відлякати від дієвої участі в акціях протесту молодь.

Друге. Як наслідок першого, налаштувати проти організаторів мітингу їхніх батьків та рідних, а разом із тим викликати обурення всіх дорослих мешканців міста.

Третє. Вбити, так би мовити «на майбутнє», клин взаємної ворожості та агресії між опозиціонерами та черкаськими правоохоронцями.

Четверте. Кинути тінь маргінальності на всю черкаську опозицію, відволікти її сили та увагу мешканців міста й засобів масової інформації від вирішення нагальних проблем, зокрема, від боротьби за соціально-економічномі права черкащан.

Що ж маємо станом на сьогодні?

По першому пункту програми – результат не просто нульовий, а навіть зворотній! З огляду на те, що термін здачі курсових екзаменів в вишах скоро минає, грошей на довгострокові поїздки на відпочинок у пересічного черкаського студента немає, а розголос у ЗМІ тільки добавив позитивного іміджу затриманим хлопцям в їхньому середовищі, можна очікувати лише зростання кількостної і якістної участі перш за все студентської молоді в протестних виступах проти діючої влади.

Після того, як лідери опозиції, спочатку при невдалій провокації 24-го фактично вирвали молодих учасників акції з кайданів «невідомих осіб», а потім під час і після арешту Сичова і Марченка «поставили на вуха» весь черкаський істеблішмент і депутатський корпус  (згадайте хоча б останню сесію міськради та виступ М.Булатецького та запити народних депутатів до Генпрокурора Пшонки!), уся негативна реакція «дорослої» частини невдоволених мешканців міста спрямувалася на саму владу та на тих місцевих депутатів з так званих опозиційних фракцій, які своєю кволою і беззубою реакцією на свавілля проти хлопців фактично дистанціювалися від боротьби взагалі! Так що по пункту другому теж абсолютний нуль! «Зеро!»

Щодо взаємного ставлення опозиціонерів та міліції. Особисто перебуваючи на місці всіх останніх подій кінця травня і початку червня, приймаючи в них безпосередню та посильну участь, спілкуючись з правоохоронцями та аналізуючи надані мені фото й відео матеріали, я сам ніякої неадекватної агресії чи ворожості до мітингувальників та затриманих після хлопців з боку правоохоронців не побачив. І в словах, і на обличчях людей у формі або так званих «невідомих осіб», що деяких з них ми зустріли саме під Соснівським РВВС, куди привезли Сичова і Марченка, були досада, була певна розгубленість, було невдоволення. А от ворожості чи то б пак агресії не було. Чому? Мені здається що і самі міліціянти, і їх безпосереднє керівництво добре розуміють, що ті хто віддавав накази чинити провокацію проти демонстрантів 24-го втягують черкаських охоронців правопорядку у непритаманну доти для них і не зовсім зрозумілу діяльність, наслідки якої для їх професійної кар’єри згодом можуть бути негативними. Більше того я абсолютно певен, що і в приватному житті, так би мовити «на кухнях» їхніх осель можна почути багато з того, про що говорять черкаські опозиціонери на своїх «майданах».  І хоч я зараз не торкаюся правової площини їхніх дій, але те що розрахунок влади посіяти ворожість і агресію між міліцією і протестуючими проти цієї влади людьми не справдився – це стовідсотково!

Наостанок про «маргінез опозиції» та відволікання уваги. Щодо звинувачень у ницості та неспроможності, так тут все ясно. Влада завжди і при любій нагоді буде підкреслювати саме ці бажані нею визначення будь якої опозиційної боротьби. Хоч з іншого боку, задля «купки збанкрутілих невдах і політичних імпотентів» не використовують такі засоби, що їх застосовує в останній час влада проти об’єднаної опозиції. Самі «донецькі» і їх прислужники в Черкасах, як би їм не хотілося нав’язати це громадській думці, своїми ж вчинками руйнують подібні стереотипи щодо тих, хто бореться з ними. Проте, в майбутньому всім незгідним з діючим режимом варто очікувати тільки більш жорстокого і непримеренного протистояння, коли дії влади будуть виходити за межі закону і здорового глузду ще більш відверто. Опозиції слід звикати і готуватися, бо така реакція нинішньої влади абсолютно передбачувана і, так би мовити, «входить до вартості квитка».

А звідси випливає останнє, про що я мав сказати читачам.

Чи то від того, що журналісти прийшли на прес-конференцію сьогодні саме щоб наживо почути розповідь наших молодих «арештантів», чи тому, що саме 6 червня журналісти святкують своє професійне свято, а може і через те, що пан Василь Миколенко виступав перед представниками черкаських ЗМІ останнім і досить розлого, я майже не помітив у опублікованих ними після прес-конференції матеріалах інформації, що її оприлюднив саме Василь Олександрович.

А він розповів не тільки про дієві способи боротьби з тарифно-комунальним «бєспрєделом», але й про ганебний випадок, що стався напередодні в ОДА, коли Герой України губернатор Сергій Тулуб, злякавшись законної присутності на нараді присв’яченній ЖКГ представників громади міста та запрошенних експертів-економістів, спочатку на кілька годин затягував її початок, а потім відмінив взагалі, втікши до Києва «по справах».

І особисто мені цей факт каже про те, що єдине, що вдалося на сьогодні владі, вчиняючи провокації та арештовуючи опозиціонерів, це таки відволікти хоч і не надовго, як мінімум увагу  представників ЗМІ, а може й самих опозиціонерів від конкретних проблем простих мешканців міста і області та боротьби із зловживаннями діючої влади. А цього допустити не можна.

Так що я для себе вирішив, що цим дописом по можливості поставлю крапку у висвітленні подій навколо арешту наших хлопців і прошу всіх своїх читачів згадати наприкінці прислів’я, що його на адресу простих українців після Канева та Державного Прапору на Чернечій горі сказав депутат від Регіонів і невідбувшийся губернатор Черкащини Володимир Олійник.

Після останніх подій початку спекотного літа 2011 року саме наше право і наш обов’язок сказати про боротьбу з цією «нецензурнною» владою:

«СОБАКИ ЛАЮТЬ, А КАРАВАН ІДЕ!»

Слава Україні!