На Черкащині вдалося об’єднати опозиційні сили. 
Поки селяни і дачники-городники поралися на своїх грядках, черкаські опозиціонери обробляли картоплю під губернаторськими вікнами. Посапали, підгорнули, від жуків покропили. Чекають на врожай. Обіцяли ж черкащанкам: «Весною посадимо – восени приберемо»… Не встигла відшуміти бульбяна опозиційна акція «з натяком», як об’єднана опозиція Черкащини нагадала про себе черговим креативним ходом. Про «тривожну валізу», з якою координатор опозиції Леонід Даценко прийшов до суду (куди його викликали у справі про опозиційну акцію протесту у Черкасах 24 травня), не говорили хіба що ліниві. Того дня «пожежний набір» (зубна паста, щітка, рушник, туалетний папір і сухарі) Леоніду Миколайовичу не згодився.
- Опозиційний город на клумбі перед облдержадміністрацією досі на слуху. «Доброзичливці» ще не зрівняли його з землею?
- Прем’єр Азаров закликав брати у руки лопати і годувати сім’ю. Ось ми і відгукнулися, аби показати людям, що при цій владі і справді треба рятуватися, хто як може. Садили лише елітні сорти картоплі – «азаровська», «тулубівська», «табачниківська»… Зійшло кущів зо 30. Трохи потоптали, бо на площі перед адміністрацією кипить робота (через два дні після оголошення нашої акції заявили про реконструкцію). Будівельники пообіцяли кущів не чіпати, тож, якщо влада не скомандує знищити грядку, буде врожай. Ми вже й обробили картоплю – покропили дустом, щоб жуки-паразити не зжерли… А на площі, виявляється, фонтани вирішили встановити. Ми вже й назву для них придумали з присвятою меру і губернатору – «Пісяючі хлопчики» (це у влади від переляку така реакція). А ще запропонували «двинути» голову ОДА Сергія Тулуба у президенти. Після звіту губернатора за рік роботи на посаді виглядає так, що Черкащина – справжній феномен. В Україні – проблеми, а у нас, судячи зі звіту губернатора, – ледь не новітній комунізм настав. Ось ми і запропонували Партії регіонів і обласній раді, де «регіонали» мають більшість, розпочати громадський рух «Тулуба – у президенти!». Щоб губернатор показав Януковичу, Азарову і всім іншим приклад, як треба будувати нову Україну.
- Чого можна чекати, ми бачили, коли наших хлопців засудили до арешту за напис на огорожі. Цілі Черкаси, і не лише Черкаси, обписані: на стінах, огорожах – матюки. Ніякої реакції ні правоохоронних органів, ні міської влади на це не було. А після того, як наші хлопці написали на огорожі «Геть владу!», виявилося, що «влада» – найбільш лайливе слово на Черкащині, за яке три дні арешту дають…
До судів нам не звикати. У Черкасах Конституція не діє, й у відповідь на заявку опозиції про проведення акції подається позовна заява від міськвиконкому в адмінсуд, який ухвалює рішення про заборону такої акції. Одразу ж на те саме місце і на той самий час, що й ми, призначає акцію Партія регіонів. Але і їм забороняють. Уся ця «показуха» для того, аби владі було чим виправдатися: бачите, мовляв, які ми справедливі і незаанґажовані.
Щодо «тривожних валіз», то ми радили запастися ними не лише колегам з опозиції (на випадок виклику до міліції, прокуратури чи суду). Такі «чемоданчики» і владі треба у своїх кабінетах тримати. Можуть знадобитися.
- Коли чуєте з опозиційних «верхів» виправдання, чому навіть перед розстрілом неможливо об’єднатися, не хочеться відповісти «злим і нетихим»? Ваш досвід об’єднаної опозиції доводить: було б бажання, все решта – наживне.
- Одним з завдань, які ми ставили перед собою, об’єднуючись, було довести нашим київським лідерам, що це не тільки можна, а й треба робити. Бо у нинішній ситуації, коли Партія регіонів узурпувала владу, опозиційним силам особливо необхідно діяти спільно. Той, хто не бачить перспективи в такому об’єднанні, працює на цю владу, які б красиві і правильні речі він не виголошував на телеканалах, мітингах. Без об’єднання перемогти неможливо. Ми на Черкащині об’єднали «Батьківщину», «Свободу», УНП, Рух. В нашому об’єднанні – і «За Україну!», і Партія пенсіонерів, з десяток громадських організацій. Специфічна ситуація, щоправда, з «Фронтом Змін», який наразі не є в нашій об’єднаній опозиції.
- Чим «фронтовики» аргументують свою неучасть в об’єднанні?
- Кивають на Київ: там, мовляв, такого рішення не ухвалювали. «Фронт Змін» у нас приватизували бізнес-структури, пов’язані з виробництвом хліба. Ось і поводяться тихенько, аби не чіпали їхній бізнес. Лише іноді активізуються, коли Арсеній Петрович розсилає вказівку виступити на всіх сесіях з заявами про відставку уряду Азарова. Я так розумію, що це – за домовленістю з Партією регіонів, з розрахунку, що після Азарова прем’єром стане саме він, Яценюк.
- Три роки тому на з’їзді УНП ви були одним з кандидатів на голову партії, конкурували з Юрієм Костенком (Леонід Даценко – голова Черкаського обласного осередку УНП). Як оцінюєте його позицію як лідера УНП?
- Нинішня влада не сприймає жодних пропозицій, немає діалогу не лише між владою й опозицією, а й між владою та суспільством. У такій ситуації і УНП, і «Наша Україна», й інші політичні сили мають реагувати на дії влади адекватно. Ми наполягали на діалозі між владою й опозицією (наголошуючи про небезпеку неконтрольованого соціального вибуху). Але жодного кроку у цьому напрямку влада не робила, і не думаю, що робитиме. Тим паче, враховуючи, що наближаються вибори, на яких Партія регіонів хоче взяти 300 голосів у Верховній Раді. І їм тоді ніхто не буде потрібен – ні з красивими, ні з інтелектуальними проектами, які є і в Юрія Костенка, і у багатьох інших політиків. Завтра влада знищить їх з усіма їхніми напрацюваннями.
- Борючись з нинішньою владою, ви і про колишню не забули? Пам’ятник Леніну у центрі Черкас вашими стараннями з п’єдесталу «зійшов»?
- Коли перед парламентськими виборами 2007-го їздили селами, бюсти Ілліча ледь не у кожному клубі у закапелку стояли. Ось ми і вирішили розпочати очищення Черкащини від товариша Леніна. Ті бюсти навіть на балансі у сільраді не числилися. Можна було взяти за могорич. Штук 50 вдалося зібрати. А потім влаштували розпродаж бюстів – для збору коштів на знесення головного пам’ятника Леніну у центрі Черкас. Охочих купити було небагато. Тому вивезли бюсти на Дніпро. Мер Одарич сказав, що хоче започатковувати водний туризм і водний парк. Ось ми і вирішили: аби було що подивитися, влаштуємо підводний музей Леніна – закинемо бюсти, хай туристи пірнають з аквалангами.
Головний Ленін теж не вцілів. Кілька разів ми самі пробували підганяти кран, щоб пам’ятник знести. Але потужності машини не вистачило, аби Леніна не стало. Та влада (і тодішній губернатор Черевко, і міський голова Одарич) зрозуміла, що рано чи пізно це станеться. Тому ухвалили рішення міськвиконкому, і вночі підігнали до пам’ятника потужний кран. Ми домовилися з водієм, що він так смикне товариша Леніна, що не збереш. Так і сталося.
Немає коментарів:
Дописати коментар