"Нема людини - немає проблеми", - колись любив повторювати "великий вождь усіх часів і народів" товариш Сталін...
З поверненням старої комуністично-кучмівської влади, повертаються і старі відчуття, що до українців ставляться – не як до нації, а до череди худоби, яку можна доїть або здавати на м’ясо.
Принаймні, представники команди Януковича в цьому впевнені, а громада дозволяє їм цю думку наповнювати реальним сенсом. Страх перед гнівом Майдану в них вже притупився, і коли в переважної більшості свідомих громадян після помаранчевої п’ятирічки залишилася сильна оскома до показових патріотів і націоналістів, то в регіоналів з’явилося бажання задушити в головах народу навіть миттєві думки про спротив. Пішли проторованим радянським тираном і душогубом Сталіним шляхом: голод, страх і смерть. Яку запропоновану владою реформу не візьмеш – скрізь прослідковується одна мета: залякати, забембати, виморити.
Наприклад, охорона здоров’я. Влада, вже не криючись, говорить про медичні заклади, як про цехи заводів чи тваринницькі ферми.
Ось і в Черкасах народу сповістили, що „потужності пологових будинків розраховані на 5000 пологів, а минулого року їх відбулось лише 3176”. Далі – тією ж бізнес-мовою:„Прослідковується тенденція щодо подальшого зменшення народжуваності, а втрати міського бюджету від незаповненості ліжок складають на рік більше 2 млн. грн.”.
Примітно, що „втрати міського бюджету” при оплаті праці втричі зрослого апарату мерії ніхто не підраховує.
Мабуть, в їхньому розумінні це не втрати, а цілком виправдані „витрати на виробництво” чиновницьких послуг для народу. Тому питання „раціонального використання площ медичних установ та оптимізації ліжок” постає, а питання раціонального використання чиновництва та оптимізації їхніх посадових крісел – ні.
Щоб зекономити скупі бюджетні кошти для себе, чиновники напівтаємно приступили до створення госпітальних округів. По всій Україні іде процес ліквідації сільських амбулаторій, ФАПів, лікарень. Тепер бідному сільському пенсіонеру доведеться долати неблизький шлях до окружних лікарень, які планують залишити на кілька районів одну. Поїдуть не всі, терпітимуть свої болячки, скільки стане сил. І тихо вимиратимуть. Медична допомога, навіть така потворна, як вона є, стане недоступною.
Певне, в цьому і сенс. В „оптимізації” населення України.
Та ж ситуація і з безробіттям, з тарифами на проїзд, на комунальні послуги, з цінами на бензин та продукти харчування. Називається, є гроші – купуєте, немає – голодуєте і вибираєтеся з власного житла. Навіть на жебрацьку пенсію надії немає жодної – ви до неї просто не доживете.
І все це відбувається під галасливий супровід до болю знайомої брєжнєвської пропаганди: до комунізму ми йдемо семимильними кроками, просто скотина за нами не встигає. Класика цього „локшинового” жанру – остання урочиста заява заступника губернатора Євгена Влізла:
„Результатом ефективних управлінських дій стало відновлення колишніх темпів зростання економіки, збільшення надходжень до держбюджету і зростання доходів громадян України, зокрема і мешканців нашої області”, - оголосив він в ефірі ТРК „Рось”.
...Поспішив... Бо навіть губернатор днями сказав, що на Черкащині щойно все застабілізували, а тут виходить, що він ситуацію недооцінив – ми скаженими темпами рухаємось вперед. Влізло навів переможні цифри. Так, „в 2010 році обсяги промисловості було збільшено на 17%, обсяг реалізованої продукції склав майже 23 млрд. грн. Збільшилось виробництво по всіх системоутворюючих галузях: виробництво продуктів харчування на 23%, хімічної галузі — 24%, машинобудування — 13%. Вдалося зміцнити лідерські позиції і в сільському господарстві. Приріст валового виробництва сільськогосподарської продукції зріс на 5%», - зазначив чиновник.
В комуністичної влади завжди так: проценти ростуть, а харчі зникають. Знову бачиш таблички: „Борошно не більше одного пакета в руки”. Знову порожні полиці магазинів і черги. А в телевізорі щодня показують якусь іншу успішну, ситу і задоволену Україну, яка десь там, у віртуальній реальності, вдячно тисне руку своїй владі. Ця солодка картинка тільки зрідка мигає, коли з’являється повідомлення про „трагічну і цілком випадкову загибель лідера опозиції в ДТП з Камазом зерна, про генерала міліції, який ні сіло, ні впало застрелився „без причини”,
про журналіста, який зник безслідно, але „це ніяк не пов’язано з його критикою дій державних посадовців”.
Ми все це вже чули і бачили. Це якраз ті десять років, які Кучма вкрав в української незалежності, ті десять років життя, які він вкрав у кожного українця. В цих злочинах досі не поставлено крапок. І, схоже, не буде поставлено, бо влада регіоналів, як пряма спадкоємиця Кучми, збирається ще більше нас пограбувати, принизити і позбавити Батьківщини.
Приниження і безсилля відчуває сьогодні кожен з нас. Рояться розпачливі думки: Україна не відбулася. Невже нас чекає десятирічка Януковича? Але геть песимізм. Україна – дуже дивна країна. Вона терпить тільки до якогось певного моменту, і він настає дуже несподівано.
Леонід Даценко,
голова Черкаської обласної організації
Української народної партії
Примітка "ДЗВОНУ": Декілька плакатів епохи "друга дітей товариша Сталіна", які наведені тут, нагадають читачам старшого віку про ті "благословенні" часи. А молодь нехай замислиться, що їм готує теперішня Пе-еР-івська влада...
