Традиційний вечір пам`яті Василя Симоненка у Черкасах цього року мав особливий бунтівний присмак: головною родзинкою програми стало вручення Симоненківської премії черкаському поету і за сумісництвом лідеру об`єднаної опозиції області Леоніду Даценку за його жорстко-національну збірку «І янгол з автоматом на плечі». Без примусу на нього зійшлося близько тисячі черкащан, що в залі Музично-драматичного театру не було місця навіть в проходах між рядами.
Присудження
цієї високої літературної нагороди головному політичному воргові для керівництва області стало справжнім шоком,
і спочатку в облдержадміністрації та
облраді, які є засновниками премії, навіть робились спроби «відмотати все
назад», але справа набула розголосу, і рішення конкурсної комісії не посміли
переглядать. Утім, свою огиду до творчості Даценка голова Черкаської ОДА Сергій
Тулуб навіть не намагався приховувать. На останній передноворічній
прес-конференції він відверто заявив, що таких віршів своїм дітям читати не дав
би. Та воно і зрозуміло, бо в збірці кожен рядок викриває тих, хто «біля
корита», дихає войовничістю, закликає українців боротись за свою державу, і при цьому на кожній сторінці суцільно
фігурує зброя. Там навіть янгол – і той з автоматом на плечі, і усі, хто за
Україну, мають подати йому набої.
Ви працювали, як раби,
А вам за тяжкий труд - велику дулю…
Не матюкайся, не кричи – зроби:
У відповідь – маленьку кулю, -
пропонує в книзі Даценко.
Правда,
Сергій Тулуб згарячу був пообіцяв без
проблем прийти і вручити ненависному Даценкові «рамочку», але, в вочевидь,
проблема таки є, бо ані Тулуб, ані голова Черкаської обласної ради Валерій
Черняк, ані міський голова Черкас на вечорі не з`явились. Вони і конверт з
премією тицьнули переможцю в бухгалтерії ОДА, коли той приніс туди необхідні
документи для формального оформлення виплати. Певне, надто сильно пройнялись нещодавніми
заявами поета, що він, на відміну від Василя Шкляра, від премії не відмовиться,
бо вважає гідним Василя Симоненка потратити гроші на боротьбу із нинішнім
режимом.
Цілком у
дусі збірки лауреата пройшов і сам вечір, і якби там були присутні владці, то
почувалися б дуже некомфортно.
«Українська
еліта - це ми, і я впевнений, що ми переможемо!» - задав тон Лоенід Даценко.
Потім на його
вірші і слова Симоненка черкаський бард Юрій Прокопчук виконав кілька запальних
пісень, які супроводжувались асоціативним відеорядом української боротьби за
свободу, починаючи від козацької доби з Богданом Хмельницьким та Іваном
Богуном, Холодноярської республіки з Василем Чучупакою, ОУН – УПА з Шухевичем
та Бандерою і закінчуючи Помаранчевою революцією та нинішніми протестами з
Юлією Тимошенко.
«Це добре,
що сьогодні з нами немає «смотрящих», ми і без них знаємо, хто достойний
українець, а хто зрадник. Влада приходить і йде, спливає, як брудна піна на
хвилях, і ці тимчасові люди не можуть принизити Василя Симоненка, нас, хто тут
зібрався, і український народ,» - підтримали бойовий запал Симоненківського
лауреата гості з Києва, письменники Михайло Слабошпицький та Володимир
Шовкошитний.
Зал
оплесками зустів і короткий виступ соратника Даценка по політичній боротьбі,
«вічного революцьонера», як його дружньо по-франковому називають у Черкасах,
Миколи Булатецького:
«Влада
злякалась, тому і не прийшла. Вона не розуміє і глибоко ненавидить нас,
українців, бо є чужою, окупаційною. Тому для неї страшні всі, хто закликає
боронити Україну: Шевченко, Симоненко, Даценко. Вона відгороджується від нас,
але її це не врятує!»
Знані
всіма слова Василя Симоненка, які ще раз пролунали зі сцени, тільки зайвий раз
засвідчили: українці повні сил і готовності боротись за свою державу, яку в них
вже вкотре хочуть відібрать. І те, що після вечора автор «забороненої» владою
збірки до коліна підписав черкащанам сотні книжок, - підтверджувало: влада
правильно зробила, що не прийшла. Даценко – справді небезпечний для неї поет.
Немає коментарів:
Дописати коментар