четвер, 2 червня 2011 р.

Запиши мене в «бандерівці»!

Маршрут «Чемодан – Вокзал - Харцизськ»
для Сергія ТУЛУБА наразі відміняється!


Влад Брова, «Дзвін»


(фото Тетяна Заровна, «Gazeta.UA»,
дивитися репортаж повністью)

За стрімким розвитком подій останнього тижня в Черкасах із нашого з Вами поля зору мало не випало одне дуже показове явище, яке сталося за ті самі 568 км від нашого міста, подолати які учасники мітингу 24 травня закликали «улюбленого» опозицією губернатора Сергія Борисовича Тулуба… Тобто, на його партійно-господарській батьківщині у м.Харцизськ Донецької області.

Черкаси. 24 травня 2011 року. Фото Н.Вівчарика, «Прочерк»

За інформацією декількох видань 30.05.11р. більш як тисяча доведених до відчаю мешканців цього міста, серед яких переважали люди похилого та пенсійного віку, не просто зібралися на мітинг проти непомірних тарифів, зубожіння та «кришованих» владою аферистів з кредитних спілок, але й прорвалися з бійкою в приміщення мерії та понад 2 години утримували в облозі кабінет міського голови члена Партії Регіонів Валерія Дубового з гаслами "Мафію геть!", "Ганьба!" та "Дубовий, виходь!". Маніфестанти вимагали відставки двічі-мера Харцизська та реальних змін на краще в соціальній політиці міста.

Мітинг перед мерією Харцизська 30-05-11.
Учасники акції прорвалися до приймальні міського голови
від Партії Регіонів Валерія ДУБОВОГО.
Сльози доведених до відчаю людей однакові
і в Черкасах, і в Харцизську.
Прочитавши про ці події, мені одразу загадалися слова, що їх мені довелось почути наприкінці осені минулого 2010 року у приватній телефонній розмові від однієї давньої подруги, інваліду по зору, людини важкої долі з Луганська. Так от, вона, росіянка за походженням, одна з тих хто і в 2004-му, і весь час потім голосували за Януковича, знаючи про мою ідеологічну та партійну приналежність, 
              сказала крізь сльози без крихти іронії чистою російською мовою: 
                                «Влад! Если ОНИ и дальше будут так над нами издеваться,… ей Богу, запиши меня в «бендеровцы»!»
 
Так і Харцизськ сьогодні - це вже не квіточки! Не «дрібне фуліганство» у вигляді размальованого паркану, за яке нашим хлопцям «впаяли» по 3 доби арешту. Це не весело посаджена черкаськими опозиціонерами картопелька перед облдержадміністрацією…

Це все сталося на «споконвічній вотчині «донецьких», де, як вони гадали, будуть царювати повно і неподільно. Це зробили НАШІ співгромадяни! Це зробили українці.

І нехай сьогодні вони виступили під іншими знаменами, під іншими політичними кольорами, і гасла їх написані російською мовою…
Нехай! Але вони зробили це! І тим самим довели, що МИ ВСІ НЕ БИДЛО, яким нас уявляє сучасна кримінально-олігархічна українська влада. Ми будемо боротися з нею на Сході, і на Заході, по всіх усюдах, по всіх теренах НАШОЇ СПІЛЬНОЇ багатостаждальної землі.

Те, що відбулося кілька днів тому в Харцизську, свідчить що ця земля починає горіти. Горіти під ратиця… ,пробачте, під ногами у Партії Регіонів.
За людське збиткування, за сльози доведеться відповідати не тільки у Львові чи Житомирі, а й у Черкасах, Луганську та Харцизську.

Так що, маршрут, вказаний нещодавно губернатору Тулубу в Черкасах «Чемодан – Вокзал – Харцизськ» навряд чи актуальний тепер для Сергія Борисовича та інших «донецьких варягів», яких тільки на Черкащині осіло в чиновницьких кріслах більш як 150 голів (в сенсі, голів райдержадміністрацій, управлінь тощо).
НЕ ЧЕКАЮТЬ ЇХ І ТАМ! А, якщо й дочекаються, то зустрінуть вже точно не з дружніми обіймами.

Їхній шлях зараз має пролягати поближче до столиці. І зовсім не тому, що посада міністра чи навіть віце-прем'єра з ЖКГ, яку анонсують для Тулуба деякі обізнані ЗМІ, дасть розквітнути його господарським таланам. Ні! А тому що в Києві більше ніж у провінції вертольотних майданчиків та злітно-посадкових смуг, звідки вся ця сарана зможе під натиском бурі народного недовольства вилетіти за межі державного кордону, який, між іншим, теж у нас СПІЛЬНИЙ. І для Харцизська, і для Черкас…

Звичайно, якщо для Героя України будуть заброньовані в урядовому вертольоті місця!

Немає коментарів:

Дописати коментар