"Не пущать!"

Якщо Тулуб хоче собачу будку - 

ми йому збудуємо!

Леонід Даценко, координатор Ради опозиційних сил Черкащини

Сергій Тулуб на сесії обласної ради: „Опозиція за п’ять років при владі навіть будки для собаки не побудувала. Розікрали народні гроші по так званій „Золотій підкові” і довели до злиднів черкащан. Слухайте, або робити, або не робити... А так повітря ганяти... То знайдіть інших. І я хочу сказати, що це ображені христопродавці, Павлики Морозови все не можуть заспокоїтися”.

Закликаючи опозицію "будувати собачі будки", сам Сергій Борисович навряд чи вдовольнився б настільки "малою архітектурною формою". Як відомо, апетити обласного керівництва сягають значно більших за площею і вартістю об'єктів комунальной власності. Наприклад, так званої, "дачі Андреєваа", яку нещодавно пан губернатор намагався перетворити на власну резіденцію.

Репліка "ДЗВОНУ"

Прояв „політичного сцикунізму”.

В моєму селі, як і в більшості українських сіл і містечок, людей, а особливо чоловіків, які боялися відстоювати відкрито свою позицію або, коли потрібно було, то й вдаватися до бійки, натомість ховаючись в кущі, називали просто і грубовато – сцикунами. Поведінка і дії нинішньої влади – це просто класичний приклад „політичного сцикунізму”. Ми з самого початку створення об’єднаної опозиції викликали владу на політичний герць: за круглими столами, на майданах і в засобах масової інформації. Утім, нинішні очільники міста і області, як переполохані пацюки, забиваються в шпари своїх кабінетів і ховаються від громади, від відповідальності перед нею. Ну, нехай би можновладці сахалися опозиції, це ще якось можна було б пояснити. Але коли влада боїться свого народу, відгороджується від нього будівельними парканами та турнікетами – то це ознака невиліковної хвороби.

І до чого можуть вдатися всмерть перелякані владці? Зрозуміло – до переслідування і репресій. Нинішня команда Одаричів-Тулубів також пішла второваним всіма тоталітарними режимами шляхом, примушуючи крутитися коліщата правоохоронної машини, щоб спробувати перемолоти активістів опозиції. Спочатку були обшуки наших хлопців під надуманим приводом, потім молодих активістів запроторили на три дні до буцегарні через влаштовану міліцією провокацію. Лише дуже „великі і сміливі мужі” можуть воювати з дітьми, віддаючи накази заковувати  в кайданки неповнолітніх. Це воістину вчинки, достойні справжніх „хероїв”!

Заборонити ходить і дихать!

Ще один красномовний прояв владного „хероїзму” – заборона всіх акцій опозиції. Починаючи з травня кожну нашу заявку міськвиконком з впертістю маніяка оскаржує в суді за однією і тією ж схемою: одразу після нас на те ж місце і час строчить свою заявку міська організація Партії регіонів. Мерія оперативно подає позов типу для „ запобігання порушення громадського порядку”, а суд під копірку пише рішення – ніззя ніяких заходів. В хід ідуть постанови совітської Верховної Ради, рішення про розміщення в Черкасах кіосків та інших малих архітектурних форм тощо. Ну, хіба можна серйозно сприймать те, що нам для встановлення агітаційного намету треба пройти всі погодження, виготовити проект і відвести земельну ділянку!? І при цьому в коментарях журналістам міський голова Сергій Одарич робить круглі оченята і каже, що так і треба охороняти спокій громади! 

Останній приклад: 24 червня об’єднана опозиція Черкащини зібралася пікетувати сесію обласної ради, на якій мав звітувати голова облдержадміністрації. За заявкою в акції планували взяти участь 50-100 осіб. Але навіть ця кількість виявилась настільки страшною для влади, що мерія, прихопивши заявку Партії регіонів теж на сквер біля облради, стрімголов помчала до суду. Поспіхом чиновники навіть забули, що за кілька днів перед моєю заявкою від обласної організації УНП було ще одне повідомлення від міської „Свободи”. Рішення суду було прогнозованим: заборонить УНП все, що тільки можна заборонить, на цілий день і на всій території міста. Перестрахувавшись, у сквері за облрадою чиновники влаштували виставку-продаж робіт черкаських митців та учнів мистецьких навчальних закладів області. При чому, до речі, жодних погоджень щодо встановлення малих архітектурних форм і проектів від них ніхто не вимагав, хоч тісно заставлені столики і намети виглядали набагато поважніше, ніж партійні агітаційні намети.

Зрештою, опозиція вирішила не піддаватися на провокацію і не виставляти пікету (хоч могла б, бо мала на руках неопротестовану заявку „Свободи”). Не виключено, що Влада збиралася спровокувати протистояння, влаштувавши, як вона те вміє, якусь потасовку. А потім ще раз затаврувати нас як „неофашистів і радикалів”. І на сесії облради, між іншим, ці епітети прозвучали з вуст представників владної коаліції.

Страх героя.

Та Сергію Тулубу не вдалося створити на сесії ілюзію вселенського одобрямсу. Від імені об’єднаної опозиції депутат із фракції „Батьківщина” Юрій Громовський зачитав заяву, оцінивши роботу губернатора як провальну і небезпечну для області. На що губернатор гнівно зірвався, не добираючи слів! У нашої влади вже стає поганою традицією публічно ображати черкащан. Спочатку Сергій Одарич обізвав городян „ледачими і заздрісними”. А тепер його приклад наслідує Сергій Тулуб, називаючи опозицію – „ображеними христопродавцями та Павликами Морозовими”, які „розікрали гроші на „Золотій підкові”, і „за п’ять років навіть будки для собаки не побудували”.

І ось тут хотілося б конкретизувати, кого за „розкрадання „Золотої підкови” Тулуб і команда посадили за грати? Може, колишнього голову ОДА Олександра Черевка, який сьогодні мирно засідає в обласній раді і числиться радником губернатора. Може, його перешого зама Петра Гамана, що навчає студентів в якомусь вузі тонкощів держуправління? Василя Корнієнка, який і зараз продовжує ходити в заступниках? Чи Володимира Кулешу, який і при помаранчевих, і біло-синіх незмінно заправляє фінансами області? Якщо ці достойні люди із „злочинної помаранчевої влади” до дерибану бюджетних коштів не причетні, тоді хто причетний? Сергій Борисович, все-таки, обіймає серйозну посаду, тож повинен навчитися гучні звинувачення аргументувати. Нехай назве прізвища тих членів об’єднаної опозиції, які були при владі і щось украли. Нехай покаже кримінальні справи і рішення судів, а не впадає в емоції кожного разу, коли чує на свою адресу критику. Бо в таких випадках мені знову згадується красномовний сільський епітет про сцикунів. До речі, об’єднана опозиція на прохання Тулуба збудує йому собачу будку на колесах, щоб по відремонтованих європейських дорогах він покотив подалі із Черкащини.

Бермудський трикутник: Одарич-Тулуб-Майборода.

Складається враження, що голова ОДА взагалі не здатен контролювати свої амбіції. Знову ж таки, на сесії, після його виступу слід було надати слово депутатам. Однак спереляку більшість заборонила будь-які обговорення і  оголосила перерву. Тут Сергій Тулуб як колишній секретар Харцизького міськкому партії далеко переплюнув своїх політичних учителів, бо навіть доповіді Леоніда Брежнєва обговорювали. І цим губернатор, усвідомлено чи ні, підіграв Любові Майбороді, яка у цій вимушеній перерві зібрала брифінг і як по нотах затаврувала владну команду. Надмірні амбіції і страх – це слабкість, і Любов Майборода нею одразу скористалась. Разом з Сергієм Одаричем, бо я не вірю, що Майборода сьогодні грає самостійно. Думаю, Одарич, як досвідчений піарщик, ретельно прорахував, що його соратниця Майборода може потрапити до Верховної Ради тільки з опозиційного плацдарму, попутно зробивши спробу розколоти справжню об’єднану опозицію. От і зробив з неї мученицю, яка нібито позбулась посади тому, що боролася з корупцією. Він знав, що в облдержадміністрації його тонкий план не розгадають і будуть по-серйозному опонувати Любові Майбороді.

В результаті Партія регіонів і Сергій Тулуб вже програли Одаричу два черкаських виборчих округи. З цього приводу, знову ж таки, народна мудрість: боягузи завжди програють.