Сьогодні у своєму блозі на сайті "Української правди" російський політичний оглядач та експерт Андрій ОКАРА опублікував статтю з власним баченням ситуації, яка розгортається в Україні внаслідок арешту Юлії Тимошенко та перспективи її розвитку після очікуваного обвинувачувального вироку підсудній. Вважаємо за доцільне ознайомити з нею й читачів "ДЗВОНУ" у нашому перекладі українською.
(Росія, Москва)
Україна стала заручницею стану
здоров'я екс-прем'єра
Сьогодні рівно місяць, як "колективний Янукович"
зробив Юлі Володимирівні небо в клітинку, а друзів
у смужечку.
Протягом цього часу я багато міркував, що для самої Тимошенко це був як би момент істини: вона (і ми разом з нею) довідалася,
скільки людей її реально підтримує – як
усередині України, так і у світі. Скільки людей готові жертвувати заради неї: волею й кров'ю – в Україні, погрозою
зіпсувати відносини з офіційним Києвом – серед
світової політичної еліти.
Цих людей виявилося більше,
чим могло здатися на перший погляд, але явно
недостатньо, щоб "колективний Янукович" сильно злякався й відпустив
би Юлю Володимирівну з миром – до закінчення
суду.
Попутно з'ясувалося, що
більшість прихильників і "штабних"
Тимошенко – соціальні імпотенти, не здатні на ефективні й продумані дії в
критичній, а тим більше в екстремальній ситуації. Майже вся їхньої дії мали спорадичний,
необдуманий і "симетричний" характер. З'ясувалося також, що багатьом
із цих людей "дівчина з косою" потрібна не на волі, а у в'язниці – так
простіше заробляти непогані гроші, борючись за її волю.
Але сьогодні варто сказати, що ця посадка означає не для
Юлії Володимирівни, а для Віктора Федоровича Януковича, а також для політичного
режиму його імені.
Зрозуміло, що політичне переслідування Тимошенко, – це
насамперед емоції, а не раціональний вибір влади.
Якби "політбюро" і найближчі радники Януковича
думали мізками, а не іншими органами, Тимошенко залишили б у спокої й не підвищували б її рейтинг і символічний
статус.
Будучи переслідуваною за явно
політичною справою, вона знову знайшла ореол
мучениці й створила перспективи для свого повернення – у недалекому майбутньому.
І якби до цього ореолу додалися ще оновлений
імідж і стратегичність риторики й думки, вона б точно знайшла другу політичну
молодість – після вироку суду.
Але, зважаючи на все, мучителі Тимошенко не були здатні
думати не тільки мізками, але й іншими органами – інакше вони не
"закривали" би її в СИЗО.
Так, для частини електорату режим Януковича сприймався як
абсолютне зло, діалог з яким неможливий і не потрібний. Але в ситуації, у якій
Янукович, Азаров, Ахметов і інші опинилися
перед дилемою: бути чи не бути? боротися з тиском Кремля / Газпрому або здати
"трубу" і вступити в Митний Союз? -
режим набуває іміджу тимчасового
гаранта суверенітету й незалежності України.
"Колективний Янукович", загнаний у кут Кремлем / Газпромом, починає діяти в зовсім
новій і несподіваній парадигмі. До речі, у середині XVII століття якийсь польський православний шляхтич по
імені Богдан Хмельницький почав революцію й
релігійну війну, що знищила велику Польську державу, теж не із благогдурісних побажань, а з почуття особистої ураженості, образи й мести, виявившись загнаним у глухий кут якимись польськими відморозками й «бєспрєдєльщіками».
У цій ситуації кримінально-політичне переслідування й арешт
Тимошенко небезпечний для індивідуального й колективного Януковича із двох
причин.
По-перше, це створює ефективний привід
для країн ЄС "послати в ігнор" усі устремління України на асоційоване членство й
зону вільної торгівлі з ЄС.
І, по-друге, найстрашніше – з розряду "Не дай
Боже!".
Отже, "закривши"
Тимошенко в СИЗО, режим Януковича став заручником ситуації.
Не дай Боже, але раптом з ув'язненим Лук'янівського СИЗО трапиться щось
страшне. І зроблять це страшне не сатрапи режиму, а співробітники
спеціалізованих служб іншої держави, добре знайомі з теоріями "керованого
Хаосу". Зроблять тонко, вишукано, професійно. Тому всі-всі-всі будуть думати, що це саме сатрапи її отруїли / залікували / не
виявили вчасно медичний допомогу. У результаті у вбивстві
ув'язненого буде звинувачений режим Януковича й особисто Віктор Федорович.
Справа стане світовою сенсацією.
І отут раптом виявиться, який вона була чудової,
скільки в неї було друзів в усьому світі (де
вони були місяць назад – коли її "закрили"
через те, що вона не називала суддю Родіона Кирєєва
"Вашою честю"?) і які негідники її вбивці.
Режим Януковича буде делегитимізований
протягом декількох днів.
У країні почнуться масові антиурядові виступи, підтримані в
тому числі й з-за кордону. І почнеться той самий чи те керований, чи те
некерований Хаос. Не виключений новий Майдан, але в якихось несподіваних формах. Влада
буде захоплена яким-небудь Центральним Проведенням,
яке ніхто у світі, зрозуміло, не визнає. Складно
сказати – збережеться чи в Україні центральна влада? чи втримає Україна свій
суверенітет? Але от про те, що в подібній
ситуації зберегти контроль держави над "трубою" і карпатськими
газосховищами буде практично нереально, можна говорити
з високою часткою ймовірності. Про перспективу
інтеграції в ЄС, про зону вільної торгівлі можна буде забути раз і назавжди. Неодмінно
найдуться добрі сусіди, які заявлять
територіальні претензії – на Крим, Севастополь, Донбас, Буковину, Одеську область, Закарпаття та ін., та ін. Зате яка-небудь Тимчасова Адміністрація, самопроголошена чи то в Харкову, чи то в Сєверодонецькі
– під керівництвом екс-міністра освіти – неодмінно
заявить про вступ України (у границях на
середину XVII століття) у Митний союз і "Руський Мір".
Фантазувати в цьому напрямку можна нескінченно – яскраво, барвисто,
кровожерливо.
Очевидно лише те, що
"колективний Янукович" певен, що
Тимошенко – його заручниця й впивається цим
садистським почуттям.
Однак усі набагато гірше:
це "колективний Янукович" – заручник. Але не Тимошенко і її
худосочних соратників, а заручник ситуації, заручник власних емоцій, дурості,
непрофесіоналізму, некомпетентності. Ну й заручник стану
здоров'я однієї зовні тендітної жінки.
Втім, усе ще куди гірше: це Україна – заручниця. І не тільки
"колективного Януковича", але й цілком індивідуальної
Тимошенко, точніше, її здоров'я.
Я прагну, щоб Юлія
Володимирівна Тимошенко жила довго, щасливо й,
як мінімум, 100 років.
Немає коментарів:
Дописати коментар