(Сучасна
казка-фарс. Продовження.)
Дійові особи:
Янучарич
– Пападент, у п’єсі не з’являється, але його дух ширяє скрізь і всюди.
Цюлюб
– пенетратор Какаської губернії, місцевий генсек.
Какаський
бомонд із знайомих морд – Одурич, Чиряк, Юра Тарапунька, Дерьмовий, Отрижкін та
ін.
Придворна
челядь.
Вечір перед Новим роком. У палаці на
троні сидить Цюлюб. Він наливає собі повну чарку горілки і смачно випиває. На
підлозі під йолочкою валяються дві порожні пляшки з-під «Статусу»
***
На
центральному майдані Какас між двома монументальними кам’яними яйцями
витягнулось вгору щось зелене і волохате. По-теперішньому онєцькому – це
Й-й-йолка! Поміж яйцями біля пенетраторської йолки туляться зграйки какаського
бомонду і придворної челяді. На них зверху єхидно дивиться біг-морда Пападента.
Голоси із
натовпу:
-
Стовбичим тут голодні і холодні,
горілочкою щ й
не оросились…
- Хльобиснути з
горла,
так Янучарич,
падло, зирить…
- Коли ж цей Пенетратор
вже прилізе…
Із білого дому на позолочених ношах
виносять трон із Цюлюбом. Пенетратор уважно оглядає майдан.
Цюлюб: - Ці краснопузі зовсім абарзєлі, -
між яйцями
усунуть Ілліча…
На що ці суки
намікають?
Що Льонін
більший і могутніший, ніж я?
О ні! Між
яйцями лише для мене місце,
це ж так
природньо – возвишатися отут…
При наближенні Цюлюба усі беруться
за руки і починають водити хороводи навколо зеленого фалоса. Посинілими від
холоду губами намагаються співати:
- Йолочка,
йолочка, йолочка зажгісь!
Цюлюб: - Ну, що, придурки! Ви уже без мене
і йолочку не
здатні запалити!
Голоси:
- Без вас і
сонце не встає над світом!
- І корови не
дояться у селах!
- І тут між
яйцями без вас немає толку!
Цюлюб: - Да, ладно, ладно… Йолочка гори!
Йолка спалахує сотнями вогнів. Із вигуками
«Чудо!» «Ура Цюлюбу!», «Хай живе наш цар!» усі гепаються на коліна.
Цюлюб (тихо, собі
під ніс):
- Ну, як мені
це все осточортіло!
Ось припадають
перед мною на колінцях,
хвалу співають,
цілувать готові в сраку…
А одвернусь…
Ножа устромлять в спину!..
Не вірю сукам!
Павліки Морозови усі!
О! Павлік
Морозов – це і є їх сімвол,
сімвол Какас… Я
виграв десять штук
за кращий сімвол,
що його шука Одурич…
(далі
голосно, з пафосом)
Мої
сподвижники, соратники мої!
Мої звитяжці,
трударі, герої!
Вітаю найщиріше
з Новим роком!
Натовп (збуджено): - Цюлюбу слава! Хай живе Херой!
Цюлюб: - Спасіба друзі! Веселіться (собі під ніс)
курви!
Я мушу вас
залишить…
Шепіт у натовпі: - Дай, Господи, щоб це уже назавжди…
Цюлюб: - У стольний град запрошений ваш Цюлюб,
сам Пападент
вітатиме мене!
Цюлюб
махає всім рукою акі Брежнєв і відходить до білого дому. У цей час йому
назустріч із дверей з’являється Дід Мороз. Цюлюб гепає його по голові, затягує
всередину і перевдягається в костюм Діда Мороза.
За кілька хвилин Цюлюб-Дід Мороз
виходить на майдан, де народ вже пропустив по кілька чарок оковитої.
Побачивши Діда Мороза, до нього
лунають голоси:
-
Ну, що, Херой вже здимів у столицю!?
- Та щоб він
звідти більше й не вернувся!
- Затрахав вже
усіх!
Цюлюб-Дід Мороз: - Да ето, ви того…
Чиряк: - Не бзди, дідуля, тут усі свої!
Онєцька вся
братва попхалась за Цюлюбом!
Юра Тарапунька: - Якби ж Булат зірвав під ними дамбу,
й на корм до
щучок їхню всю братву!
Голоси (дружно): - За це і вип’єм з радістю й надєждой!
- Пий, Дєд
Мороз, а то й тебе до щучок!
Цюлюб-Дід
Мороз
перехиляє повну чарку горілки.
Горланить:
- Да ви ж того – кричали йому слава!
Отрижкін: - Кому це слава? Цьому Піночету?!
Ні, чуєте, це
стерво, мене, великого банкура,
перед всіма
прєзрєнно називає «Павлік Морозов»…
Який я в сраці – Павлік?!
Якщо й Морозов
– Сава я, банкур!
Голоси: - Давайте вип’єм за великих нас!
- Що, Дєд
Мороз, за нас не хочеш пити?!
Цюлюб-Дід
Мороз
знову хльобиснув повну чарку.
Кричить
ще голосніше: - Де ето, ви того… Дак він
же той – Герой!
Одурич: - Хер-ой, хер-ой! Про що ти дєд говориш!
Купив за бабки
Золоту Звєзду
і тут звєздить
про подвиги і славу!
Да я із Йоською
крутіші у сто раз!
Як ми його в
Какасах опустили,
пустили під
откос онєцький порожняк
із цими злізлими-залізлими…Тьху,
гади!
Коротше –
трахнули на виборах на раз!
Голоси: - За що і вип’єм, щоб і далі опускали!
- Пий, Дєд
Мороз, а то й тебе опустим!
Цюлюб-Дід
Мороз з переляку п’є прямо з пляшки. Заїкаючись намагається перекричати
натовп:
- Але ж того,
Цюлюб же будівничий,
настроїв, каже,
двісті піісят об’єктів…
Чиряк: - Оце вже точно, що строітєль комунізма!
Як і тоді –
одна брехня і пиль!
В яку ще вірять
діти і Морози, й отморозки…
А що построїв –
то оці ось яйця!
Хоч на хрена
вони комусь здалися!
Але за яйця
вип’єм! Пий, Дєд Мороз!
Цюлюб-Дід Мороз намагається
відбитись від Чиряка, але той заливає йому просто в рота.
Чиряк: - А зараз, Дід мороз, почнемо бити яйця!
Та не твої, а
ті, що кам’яні!
Цюлюб-Дід Мороз ледве
перебираючи губами:
- Це ж не
порядок, просто бандітізм…
А Цюлюб – він
борєц із бандітізмом…
Дєрьмовий: - Ну, Дєд Мороз, ти зовсім уже гоніш!
Та він же сам
тут головний бандіт!
Його братки, як
справжні рекетьори,
усе і всіх
обклали даниною
і кров із нас,
акі горілку, п’ють!..
Ось так…
Випиває сам і заставляє пити Цюлюба-Діда Мороза.
Той
верещить: - Його братки?! Та це ж
прекрасні кадри,
які навчають
вас, як працювать і жить!..
Вася Корнєплод: - Ага, зробили з нас придурків-інвалідів,
на всіх нарадах
і усяких засідачках
нас опускає,
обтирає ноги…
Убив би гада!
Вася Корнєплод заточується і з усього
розмаху б’є Цюлюба-Діда Мороза кулаком у груди. Той стрімко летить, поки не
гепається об кам’яне яйце. Із Цюлюба-Діда Мороза злітає шапка і сповзає борода.
Усім відкривається, що це сам Пенетратор.
Хтось з натовпу:
- Диви, диви,
воно ще диха!
- Оце
догралися! Що будемо робить?
- А що робить?
Тут виходу немає…
Прийдеться вже
того…
- Тут не того,
а тре’ якось красіво…
- А хто в нас
на красівості мастак?
Усі повертаються в бік Одурича.
Одурич: - А я нічо…Якщо народ так просить…
Для мене ж нє
впєрвой…
Одного зняв
вождя, то іншого поставим.
Он на вершечок
йолочки – хлобись!
А що таке: летів
на вертольоті,
п’яненький був,
зваливсь…
І на вершечок
йолки нахромився
голим задом…
Натовп: - Мудро! Так і було! Усі підтвердим!
Цюлюба
дружно беруть за руки і ноги і несуть до йолки. Той починає прочумлюватися.
Ледь чути його голос:
- Дорогой наш
Пападент… Я їх в бараній рог…
Слушають… Не в
бараній, а в козлячий…
На виборах усіх
знічтожу, розтопчу,
дам результат 102
процента
за тебе,
батюшка, за нас онєцкіх…
за нашу партію любімую…Ура…
Ура за
Пападента!...
Раптом усі звертають увагу, як із
біг-борда на церемонію єхидно дивляться очі Пападента.
Голос із
натовпу:
- А з цим
козлом, що будемо робити?!
- Поглянь, як
дивиться…
- Так він же
нас згноїть…
Одурич (нахиляється до
землі):
- От, блін,
немає снігу…
А, може це й на
краще…
Мабуть, що так…
Набирає повну жменю грязюки і
жбурляє по біг-морді Пападента. За ним усі дружно повторюють те саме кілька
разів.
У цей час на майдані з’являється кран із
люлькою, в яку залазять Одурич, Чиряк, Отрижкін і Вася Корнєплод. Їм на руки
кладуть тулуб Пенетратора. Люлька поволі піднімається над майданом і зависає
над самою верхівкою йолки.
Одурич розкидає гіллячки, оголяючи
металевий каркас:
- Поплюйте,
хлопці, буде краща смазка…
Усі дружно і смачно плюють. Над
майданом видніється голий зад Цюлюба…
***
Цюлюб прокидається у палаці під
йолкою.
- О, Господи,
невже це тільки сон?!
Обмацує свої ноги, голову, тулуб.
Запускає руку собі у труси. Дістає долоню і принюхується.
- Та шо ж це
так смердить!?
Це ж я, це ж я
усра…
У палаці чути несамовитий крик
Цюлюба:
- Усіх на палю,
на кол усіх сук!!!
На центральному майдані Какас поволі
збирається місцевий бомонд і придворна челядь. Усі дружно починають приспускати
штани…
Немає коментарів:
Дописати коментар