Справжню хвилю обурення викликала
незрозуміла черкащанам позиція мера Черкас Сергія Одарича, щодо можливості
увіковічення імені Івана Лутака у назві однієї із вулиць обласного центру. Дану
пропозицію на сесії облради озвучив давній шанувальник звершень Івана Лутака
Володимир Лук’янець.
Володимир Лукич навів депутатам ряд
дійсно вагомих аргументів, на користь пропозиції. Хто, скажіть із корінних
черкащан, не знає, який внесок зробив Іван Лутак (нині покійний) для розбудови
міста і області?
Повну необізнаність у новітній історії
Черкас та зневагу до видатного діяча Черкащини виявив мер Черкас Сергій Одарич
– «зальотний» із Києва бізнесмен. Пропозицію Лук’янця Одарич цинічно висміяв,
що для нього дуже характерно.
Лук’янець нахабства не стерпів і дав
публічного ляпаса кривднику Лутака, підготувавши та поширивши відкритий лист до
Одарича та до міських депутатів. Лист підписало багато дуже впливових на
Черкащині людей. Серед підписантів: Парубок О.Н. – двічі Герой Соціалістичної
Праці, депутат Верховних Рад СРСР та України кількох скликань; Буданцев М.І. –
депутат Верховної Ради СРСР ХІ скликання, «Заслужений будівельник України»,
Почесний громадянин м. Черкаси;
Васильченко М.С. – Герой України, повний
кавалер ордену «За Заслуги», Почесний член Академії аграрних наук України,
Заслужений працівник сільського господарства України; Лук’янець В.Л. – депутат
Черкаської обласної ради, Заслужений працівник сільського господарства України;
Чепурний М.І. – Перший секретар
Черкаського райкому партії (1965-1991 рр.), кавалер чотирьох орденів Леніна;
Крот В.І. – депутат Черкаської обласної ради, Заслужений лікар України; Синенко
І.В. – депутат Черкаської обласної ради, Заслужений енергетик України, радник
Генерального директора ПАТ «Укргідроенерго»; Сасько Г.Т. – колишній голова міського
та Придніпровського райвиконкомів м. Черкаси; та інші.
Тобто, лист підписали такі люди, до
рівня яких Одаричу ще рости і рости.
«Пане голово, на одному з брифінгів Ви
піддали сумніву доцільність пропозиції депутата обласної ради В.Л. Лук’янця про
присвоєння одній з вулиць обласного центру імені І.К. Лутака – колишнього
керівника області, підтриману переважною більшістю депутатів обласної ради.
Мотивуючи це тим, що «за часів СРСР місто розвивалось хаотично, не системно, а
роботи велися в авральному режимі, «показушно». Комунікації в місті
прокладались недбало: система водовідведення перетинається з системою подачі
тепла і т.ін.». Вищезгаданою заявою Ви спробували нав’язати громадськості міста
власну думку, що й спонукало нас до написання цього листа.
Мабуть, Ви не знаєте, що місто Черкаси
розвивалися за трьома генеральними планами, перший з яких затверджено у
середині 50-х років, другий у 1965 р., а третій – у 1984 р. Якщо першим з них
передбачалось довести кількість жителів міста до 150 тисяч, то третім – до 400
тисяч. І.К. Лутак віддав Черкащині, а отже й Черкасам, майже 20 років своєї
плідної трудової біографії – спочатку як голова облвиконкому, згодом – як
перший секретар обкому партії, а отже був причетний до реалізації усіх згаданих
вище генеральних планів.
У середині 70-х років методом крупно
панельного будівництва в короткі строки було зведено мікрорайон «Дніпровський»,
житлові масиви у районі річкового порту та по вул. Луначарського, на початку
80-х розпочато роботи у Південно-Західному районі, де вже за перші роки
квартири одержали 20 тисяч черкасців. Забудова тут велась комплексно – окрім
житла зводились необхідні об’єкти соціально-побутового та культурного
призначення. На основі цього досвіду Держбуд УРСР у середині 80-х років прийняв
рішення про створення у Черкасах показового (!) містобудівного комплексу на
намитих ґрунтах площею 202 га. Так почалося спорудження «Митниці», при чому
об’єктами з новим архітектурним вирішенням. Всього за період з 1980 по 1985 рр.
житлові умови поліпшили близько 50 тисяч жителів обласного центру. Було знято
проблему місць у дитячих дошкільних закладах, ліквідовано другу зміну у школах
– вперше не тільки в Україні, а й у всьому СРСР.
Не будемо багатослівними і назвемо лише
побічно ті об’єкти, які постали в Черкасах у ті часи. Десятиріччями місто
розрізала навпіл залізнична колія і тільки з приходом І.К. Лутака було
споруджено шляхопровід, який з’єднав Південно-Західний район з промисловим
вузлом, розташованим на південно-східній околиці. Зайве казати наскільки пришвидшило
це розв’язання непростих міських проблем. За ті роки, коли областю керував Іван
Кіндратович, Черкаси перетворилися у потужний промисловий центр і одне з
найкрасивіших міст України.
Тоді були споруджені такі потужні
підприємства як об’єднання «Ротор», заводи «Строммашина», «Імпульс»,
приладобудівний «Аврора», бісквітна фабрика; завершилось будівництво шовкового
комбінату, стала до ладу друга черга домобудівного комбінату. Значно наростили
виробничі потужності заводи «Фотоприлад», телеграфної апаратури, хімічного
волокна, хімічних реактивів, об’єднання «Азот». На новій технічній та
технологічній основі були реконструйовані міський молокозавод, машинобудівний
завод, м’ясокомбінат.
Не менш масштабних змін зазнала
соціально-побітова та культурна інфраструктура міста, яке прикрасилось такими
новобудовами як: обласний краєзнавчий музей, Палац культури «Дружба народів»,
кінотеатри «Україна» і «Салют», Будинок торгівлі, прибудова до Палацу піонерів,
Будинок радіо, нові корпуси обох університетів, обласні бібліотеки для дорослих
і дітей, багатоповерхове приміщення ТСОУ, нові автовокзал та аеропорт. Та й
Палац спорту «Будівельник», де тренуються і змагаються «Черкаські мавпи», почав
діяти тоді ж. Справжньою окрасою стали майдани Слави та 700-річчя міста.
Постали нові корпуси в обласній, Першій
міській лікарнях, обласному онкологічному диспансері та обласній
стоматологічній поліклініці, були споруджені Третя міська і дитяча міська
лікарні, пологовий будинок.
Підкреслимо, що будівництво усіх
значимих для міста об’єктів Іван Кіндратович тримав під особистим контролем аж
до введення їх в експлуатацію. Дбав він, перш за все, про задоволення
невідкладних людських потреб, а не про власні статки. Тоді було мало слів –
багато діла, сьогодні ж – навпаки. Отож, цілком закономірним є рішення
депутатів міської ради, ваших попередників, про присвоєння І.К. Лутаку звання
«Почесний громадянин міста Черкаси» під №1. Під цим номером він був удостоєний
такого ж звання у нашій області та в Автономній Республіці Крим, де він
працював з 1961 по 1967 рр. У столиці Автономії йому встановлено пам’ятник.
Визнав значимість зробленого ним і Леонід Кучма, нагородивши до 80-ти річчя
орденом «За Заслуги». Це – на додаток до 9 орденів та 11 медалей радянської
доби. Промовистим є і той факт, що учасники урочистих зборів з нагоди 50-ти
річчя області стоячи довго і гаряче аплодували коли було назване ім’я І.К.
Лутака.
Звертаємось до депутатів міської ради з
проханням підтримати звернення депутатів обласної ради, прийняте на ХІХ сесії
облради, щодо присвоєння одній з черкаських вулиць імені Івана Кіндратовича
Лутака, - йдеться у листі.
Однак,знаючи характер Сергія Одарича та
його схильність (як за Подерев’янським)«надягати кепку
національного героя», аргументи викладені поважними людьми Черкащини навряд чи
матимуть на нього хоч який не-будь
вплив. Одарич впертий. А значить, поки він мер, прізвище Лутака не отримає
жодна вулиця Черкас.
Андрій Продан
Немає коментарів:
Дописати коментар