На Черкащині плюндрують пам`ятники жертвам Голодомору і Козацькій Шаблі

З коментарем "Дзвону" та анекдотом "в тему"

Фото з сайту ПРОЧЕРК

Вночі на День незалежності в Черкасах невідомі сплюндрували пам`ятник жертвам Голодомору, який встановлено в Першотравневому парку міста. Вандали залили чорною  фарбою табличку і написали на монументі у вигляді хреста «1991 – 2011». А напередодні в селі Іркліїв Чорнобаївського району вже вдруге поспіль було обписано пам`ятник козацькій шаблі. Там противники незалежності України написали: «З днем проституції», «20 років позору» та «Слава СССР». Окрім цього, іркліївським активістам правих політичних сил на будинках було розклеєно листівки, підписані від імені Йосипа Сталіна,  з погрозами «товарними вагонами в 2012 році вивезти їх у Сибір». (Див. коментар "Дзвону")

Черкаська об`єднана опозиція вважає, що все це наслідки антиукраїнської політики Януковича і бездіяльності правоохоронних органів.

«Сподіваємось, що обидва факти вандалізму будуть належним чином розслідувані, правоохоронні органи знайдуть і покарають винних. Бо в нас вже виникає сумнів, що міліція зацікавлена в цьому, адже напередодні  9 травня пам`ятник в Ірклієві вже було понівечено, однак кримінальна справа, порушена за цим фактом, так нічим і не завершилась, - заявив голова координаційної ради опозиційних сил Черкащини Леонід Даценко, - Ми бачимо, як нинішня влада любовно плекає в суспільстві антиукраїнські, антидержавницькі настрої. 

Один поперед  одного політики з оточення Президента говорять то про необхідність введення другої державної мови, то про повернення до союзу з Росією, то про помилковість рішення українського народу мати власну державу. При цьому всіляке сприяння з боку влади і правоохоронних органів мають радикальні проросійські організації, які під прикриттям влади вчиняють провокації, як то на 9 Травня було у Львові. Тому плюндрування українських святинь в цьому контексті виглядає надзвичайно вмотивовано»


Тетяна ВОРНОЦОВА

Коментар "Дзвону":


Коли нам до рук попала та сама листівка, що її не без натяку одночасно з плюндруванням пам'ятника розклеїли іркліївські "павліки-морозови" та інші "піонєри-херої" на дверях осель тамтешніх патріотів, перше бажання було скоріш змити цей гидотнтй клапоть паперу в нужник. 

Клікніть на зображенні
для збільшення

Проте, не стільки обурливою є спроба залякати і принизити козаків (бо з якою ж ще метою те робилося!?), але сам наглий із претензіями на гумор тон, у якому те паскудство було написане. 
Тож для цікавих наводимо фотокопію даного "витвору", а для наших доморощених комуняцьких "петросянів" розповімо анекдот "в тему":

Родина стареньких комуністів. Таких стареньких, що в кожного, мабуть, аж по два значки "50 років у ВКП(б)". 

Помирає оце "боєвая вєрная подруга". Лежить на ліжку у червоній хустці по самі очі та шкіряній куртці. З-під ковдри, якою вона накрита, стирчить кобура "маузера". Очі закотила, крехче. 

Навколо бігає комуняка-дід. А дідусь ще з тих, хто і "Зімній" брав, і з басмачами рубався. На голові "будьоновка". Одне слово, "бойовий" дід... Отож він каже дружині: "Товаріщ жена, чим я можу облегчіть твої останні хвилини?"

Вона мовчить, тільки крехче голосніше. 

Він ще раз перепитує те саме. 

Нарешті вона відкриває очі й каже: "Оце я помираю, товаріщ муж, а жодного разу за всю жизнь не іспитала нетрадиційного сєксу... Так би мовити "з тилу", через "обходні путі". Побалуй мене вже наостанок."

Дід бігом забира з шухляди усю персональну пенсію (а вона в них немала!) і гайда до аптеки. Вигріб усю віагру, що була, і влаштував бабі шалену ніч в усіх задніх позиціях. Вимотався, бідолашний, наче ще одну Магнітку побудував. Обняв свою вірну соратницю, заснув...

На ранок продирає очі, аж поряд в ліжку нікого нема. Коли чує, а з кухні радісний дзвін посуду і такий запах смаженої картопельки доноситься, що аж слиною дід мало не подавився. 

Він на кухню.

А там... диво з див! На столі смачненька закусочка, пляшечка горілочки, рюмочки. По кухні літає його старенька, порається біля плити. Побачила діда: "Заходь, сокол мій, поїж, касатік. Давай вип'ємо, як колись, згадаємо геройські наші дні. Я ж наче років на 40 після такої втіхи помолодшала".

Раптом дід як матюкнеться та як бахне о підлогу "будьоновку".

"Та чого ти, касатік? Я ж від щирого серця?!" - пита баба.

А дід із розпачем: "Ех, якби ж раньше знать!..
                                                            Ето ж так і Лєніна спасті можна було б!"

)))))